Saturday

швидкі торкання і хмари диму. щоденні фрази. щоночі - рани.

емоцій, може, вже більше ніж рими. порвали біблії, талмуди, корани.
забудеш номер. залишиш дотик. вже менше цукру. ще трошки кави.
твій новий відлік уже з суботи. старе життя і нові вистави.
нові проблеми. старі плейлисти. під шум вокзалів читають вірші.
контроль втрачають вночі садисти. я потребую твоєї тиші.
я потребую вічність в годині. твій новий відлік у кожній суботі.
війну у рідній й чужій країні ми виграєм разом, але вже потім

Відцвіла

спорожніла душа хоче пити,
спустошене серце хоче тепла,
зав’яли давно вже всі квіти
в кімнаті й мені: «чуєш? я відцвіла».
осінь, знаєш, давно вже хотіла,
щоб ти зайшла у холодні двері,
до мого без дихання тіла,
та все ще теплих артерій,

щоб протягів ти наробила,
щоб довго я вже не цвіла,
щоб все неживе в мені вбила,
яке я так довго кляла
в рядках, у думках, у безсонні,

і бачу я, осінь, у твої очах
калюжі від сліз бездонні,
на щастя, у мене – покритий дах.

Лист (Знову лід)

"привіт. як ти? що нового? чим живеш сьогодні?
у нас зима, в мені сніжить," —
пишу я листа, гаряче сумую, пальці холодні, —
"а серце тебе відчуває, дрижить.

ми живемо і дивимося то за спину, то комусь вслід,
замість того, щоб просто дивитись під ноги,
під якими лід, вода, знову лід,
і немає ні в кого тривоги
щодо першої допомоги.

знову лід. пам'ятаєш нашу школу, класи, уроки обж,
де розповідали, як жити безпечно?
вони знали тоді, що життя слизьке, холодне, чуже?" —
як завжди я пишу щось не дуже доречне, —

"знову лід. він, мабуть, піді мною тріснув.
в душі холодно, горло захрипло, кашляю бідними римами.
якщо знайду якусь думку прісну,
то загублю ж одразу. зігрій мене, зроби чаю з цитринами.

знову лід. офіціант помилився, я ж хотіла твого гарячого чаю,
я ж хотіла зігрітись, холод вже пробирає,
а лід добре тільки у спеку."— думаю про тебе, сумую, зітхаю —
"в мене ж спеки без тебе немає..."