my god

шкіра у темряві пульсує до губ,
вени малюють свою залізницю.
я пропускаю у книгах вступ,
вступ хочу свій – той, що часто сниться.
вступ хочу свій, пропущу епілог,
хай всі кінці мають власні початки,
хай хтось для когось свій власний бог,
бог залишає щось більше, ніж згадку

стіна

кава на двох розлилася в різні країни,
а слова перед сном не такі вже чуттєві і вдалі.
потребую вже більше, ніж просто твоїх півхвилини,
я напишу тобі. я говорю зі стіною далі.

може, навіть стіна, що між нами, тримає так міцно нас -
груба, холодна, тверда і на дотик наче зі сталі?
не дзвоню, бо мій голос вже згас як в країні газ.
я пишу забагато, говорю зі стіною далі.

а тепер, коли наше море незвично покрите льодом,
я хотіла б дізнатись від тебе гарячі деталі,
я хотіла б. та, дякуючи перешкодам,
я не пишу. я говорю зі стіною далі