стіна

кава на двох розлилася в різні країни,
а слова перед сном не такі вже чуттєві і вдалі.
потребую вже більше, ніж просто твоїх півхвилини,
я напишу тобі. я говорю зі стіною далі.

може, навіть стіна, що між нами, тримає так міцно нас -
груба, холодна, тверда і на дотик наче зі сталі?
не дзвоню, бо мій голос вже згас як в країні газ.
я пишу забагато, говорю зі стіною далі.

а тепер, коли наше море незвично покрите льодом,
я хотіла б дізнатись від тебе гарячі деталі,
я хотіла б. та, дякуючи перешкодам,
я не пишу. я говорю зі стіною далі

Saturday

швидкі торкання і хмари диму. щоденні фрази. щоночі - рани.

емоцій, може, вже більше ніж рими. порвали біблії, талмуди, корани.
забудеш номер. залишиш дотик. вже менше цукру. ще трошки кави.
твій новий відлік уже з суботи. старе життя і нові вистави.
нові проблеми. старі плейлисти. під шум вокзалів читають вірші.
контроль втрачають вночі садисти. я потребую твоєї тиші.
я потребую вічність в годині. твій новий відлік у кожній суботі.
війну у рідній й чужій країні ми виграєм разом, але вже потім

Вчора. Сьогодні. Щоночі

навколо твій сигаретний дим,

я вдихаю тебе, видихаю.

жадібно. швидко. разом із ним

ти — шкідлива звичка, а я — зловживаю.

ти заварюєш мене як каву гарячу
без цукру й краплини вершків.
я не знаю насправді, що для тебе значу,
але дуже багато слів,
із яких зрозуміла вчора,
                                    сьогодні,
                                                  щоночі:
я тобою хвора,
          вечори без мене холодні,
                   снів без тебе я вже не хочу.
я ж причина твого безсоння —
і не тільки в листах електронних