South

вже давно усі мрії позбавлені простого терпіння,
на шершавих пальцях – вічний сигаретний запах.
недостатньо тепла, бо в країні немає півдня,
бо вже південь відірваний на всіх паперових мапах.
ти береш мою руку, а очі б'ють струмом в очі,
ти торкаєш легенько шкіру – стріляєш в саме зап'ястя.
ти мовчиш, я питаю, чи хочеш. мовчиш і хочеш –
ані слова, немов після сповіді і перед причастям.
ти приходиш геть тихо, я чую непевні кроки,
ми розпишем колись всі дні по містах і датах.
я б сказала, мабуть, щоб ти йшов на чотири боки,
але південь уже відірвали на всіх наших картах

the happiness of heaven

вже стихли пожежі на вулицях, але вибухають на тілі
і дотики пальців нагадують останні забуті маршрути.
читаєш слова перед сном такі безнадійно зотлілі,
складаю рядки у вірші, щоб тебе не забути.
рубцями на шкірі залишились безсенсовні шрами,
стираються лінії умовних кордонів і меж,
рахуються відстані в миль і у дотик між нами,
рахується час, як зі мною поруч заснеш.
і кожний наступний ранок розріже безжально простір,
і сонце відділить для нас трохи свого щасливого неба,
а я у цю ніч засинатиму, мабуть, о шостій.
цілую тебе віршами, ламаючи свої ребра