і кожна ніч – як гарячі обійми,і кожний ранок – несподіваний в часі.
між нами – вогонь, у країні – війни,
нас – не помітять, країну – загасять.
і кожний день – як перон вокзалу,
і кожний раз – так, немов би вперше:
зранку забули, що вночі не сказали
в Варшаві, у Києві та в Будапешті.
і кожна розмова – чим ближче, тим далі,
і кожне мовчання зав’язує рими,
бо поки мене розбереш на деталі,
тебе закидаю віршами глухими.
нічні думки розтають на світанку,
міцний алкоголь замаскує мігрені,
а кожний раз – так, немов наостанку,
а кожний сон – так, немов вже здійснений
