biker love

звуки від вітру розривають твій простір.
дихаєш швидко. лежиш бездиханно.
ти задихаєшся від злості і млості.
партії всі вже між вами зіграно

скрегіт від гальм. зупинились колеса.
на тілі багато слідів від ударів.
добре, що ти була нетвереза.
добре, що ти була якнайдалі.

будеш страждати ти. хочеш-не хочеш,
рви свою шкіру і божеволій.
байкери вміють зробити боляче,
просто самі так бояться болю

gunshot

і кожний постріл ламає три слова,

і кожна жертва руйнує емоції.
неспокій і біль - то вже наша основа,
а я вже не знаю, на якому боці ми

і я вже не знаю, в кого справжнє ім'я,
і не пам'ятаю, де твої документи.
хто виграв? моя? чи твоя? нічия?
хотіти-упасти-боротись-померти.

всім людям уже забагато простору,
поети давно не шукають рим,
у серці до тебе залишились постріли:
я хочу відчути тебе. живим.

autumn

осінь любити і осінь чекати, щоб відпочити від літа і жита,
осінь тобі розкладе усі карти; осінь, коли уже все пережито;
осінь, коли у валізах в кишенях: спогади, згортки, серветки, записки;
осінь - як дим у твоїх легенях, осінь бере всіх далеких і близьких.

осінь - коли відлітають птахи, осінь - коли прощаються люди.
знаєш, коли вже немає шляхів, ми забредемо двоє в нікуди;
знаєш, коли буде холодно й жарко; знаєш, коли вже не зможеш дзвонити;
знаєш, коли це - остання цигарка, у вазах засохнуть останні квіти.

очі жадібно глянуть у очі, а руки цілуватимуть пристрасно руки,
коли час прискорити хочеш, хтось надихнеться від тої розлуки.
поки землю не вкрили пекучі сніги і наші мрії не болюче-кволі:
подаруй мені в серпні багато жаги, в вересні - хочеться трохи любові

Every

і кожна ніч – як гарячі обійми,
і кожний ранок – несподіваний в часі.
між нами – вогонь, у країні – війни,
нас – не помітять, країну – загасять.
і кожний день – як перон вокзалу,
і кожний раз – так, немов би вперше:
зранку забули, що вночі не сказали
в Варшаві, у Києві та в Будапешті.
і кожна розмова – чим ближче, тим далі,
і кожне мовчання зав’язує рими,
бо поки мене розбереш на деталі,
тебе закидаю віршами глухими.
нічні думки розтають на світанку,
міцний алкоголь замаскує мігрені,
а кожний раз – так, немов наостанку,
а кожний сон – так, немов вже здійснений

Saturday

швидкі торкання і хмари диму. щоденні фрази. щоночі - рани.

емоцій, може, вже більше ніж рими. порвали біблії, талмуди, корани.
забудеш номер. залишиш дотик. вже менше цукру. ще трошки кави.
твій новий відлік уже з суботи. старе життя і нові вистави.
нові проблеми. старі плейлисти. під шум вокзалів читають вірші.
контроль втрачають вночі садисти. я потребую твоєї тиші.
я потребую вічність в годині. твій новий відлік у кожній суботі.
війну у рідній й чужій країні ми виграєм разом, але вже потім

Вінки тернові

десь на небі боги обирають найгіршу смерть,
на землі вже хтось п’яний не першим келихом крові.
пропоную тобі ще до півночі рівно чверть,
виправдовуйся, дивлячись в очі мої калинові.
ти стріляв вже у матір, а як будеш далі жити?
у сусідів, гріючи руки у нас на серці?
люди йдуть на майдан, а у горах чути трембіти,
бо достатньо уже твоїх вічних безглуздих інерцій.
десь на небі боги обирають найкращий час,
на землі вже хтось п’яний не першим келихом крові,
вирвав квіти з волосся – останній наказ дня нас.
Україна тобі вже сплела вінки тернові.