autumn

осінь любити і осінь чекати, щоб відпочити від літа і жита,
осінь тобі розкладе усі карти; осінь, коли уже все пережито;
осінь, коли у валізах в кишенях: спогади, згортки, серветки, записки;
осінь - як дим у твоїх легенях, осінь бере всіх далеких і близьких.

осінь - коли відлітають птахи, осінь - коли прощаються люди.
знаєш, коли вже немає шляхів, ми забредемо двоє в нікуди;
знаєш, коли буде холодно й жарко; знаєш, коли вже не зможеш дзвонити;
знаєш, коли це - остання цигарка, у вазах засохнуть останні квіти.

очі жадібно глянуть у очі, а руки цілуватимуть пристрасно руки,
коли час прискорити хочеш, хтось надихнеться від тої розлуки.
поки землю не вкрили пекучі сніги і наші мрії не болюче-кволі:
подаруй мені в серпні багато жаги, в вересні - хочеться трохи любові

Вітер зірве листок календарний

вітер зірве листок календарний,

а вечори уже не гарячі,
безсонні ночі довгі і марні,
холодні руки мої тремтячі.
запах дощу п’янкий сьогодні
вікна відчинить в моїй уяві,
думки відчинить твої голодні,
очі пожвавить чиїсь такі мляві.
осінь встигає вогнем спалахнути:
когось відкине, когось прихилить.
серпень не може не надихнути,
вересень нас уже не зупинить

Відцвіла

спорожніла душа хоче пити,
спустошене серце хоче тепла,
зав’яли давно вже всі квіти
в кімнаті й мені: «чуєш? я відцвіла».
осінь, знаєш, давно вже хотіла,
щоб ти зайшла у холодні двері,
до мого без дихання тіла,
та все ще теплих артерій,

щоб протягів ти наробила,
щоб довго я вже не цвіла,
щоб все неживе в мені вбила,
яке я так довго кляла
в рядках, у думках, у безсонні,

і бачу я, осінь, у твої очах
калюжі від сліз бездонні,
на щастя, у мене – покритий дах.