Крапки

Коли я згадую слова ті несказані,
у животі горить саме багаття,
а в голові ж — як в крижаному океані.
Скажіть, за що мені таке прокляття?

Ти питаєш щохвилини про кінець,
а для чого тоді був початок?
І не знаєш, як звести все нанівець,
написавши уже стільки крапок.

А що крапки? Плями на папері...
Та на серці — наскрізь прострелило.
Ти вже знаєш, що підеш за двері,
ти не знаєш, що мене убило.