Letters

вона писала до мене ночами листи,
сподіваючись, що буду згадувати і читати.
спогади як цегли, слова - прості:
про думки, про болі і час: ти-я, я-ти.

вона писала, приховуючи свій страх і нерви,
крадучи ненайкращі слова поетів,
крадучи рядки, котрі вони вже стерли,
забуваючи про якийсь із своїх сюжетів.

вона писала з надією, що побачу,
вона писала з надією, що не зауважу
різкі зміни почерку й сліди від плачу,
а насправді знала що помічу й щось скажу.

вона писала про дім, про міста, про дорогу,
писала про щось цінне, про години та дні.
я вчив на пам'ять й читав їх усі до одного,
навіть якщо вона надсилала їх не мені.

навіть якщо вона не надсилала їх зовсім