Північ

ти відпускаєш усіх своїх привидів,
усіх демонів у мої собори.
здоровий глузд непомітно вилетів,
безслідно зник, а лишився хворий.
ще кілька кроків до вокзальних кас
і кілька подихів до швидких затяжок:
давно не римується, що єднало нас
і не римується, що промовчиш — не скажеш.
розірвемо назавжди дурні і пусті умови,
вже адвокати шукають собі адвокатів,
рівно в опівніч вбиває мене невідомий,
рівно опівночі не можеш без мене спати