чужа постіль вже зовсім не гріє,чужі очі колись були рідні,
а думки — як старі повії:
холодні, доступні, фригідні.
і слова твої в ме́ні безплідні
ще колись так були необхі́дні,
зараз, мабуть, лише обхідні́.
скажеш, так? я назло тобі: "ні!".
із вокзалу — у потяг,
а з потягу — знов на вокзал.
знаєш, цей нескінчений протяг
з поцілунками в інтервал
не клади мені в пам'ять,
прошу, не клади мені в рот
букет спогадів. вони манять
на останній етап — ешафот
Немає коментарів:
Дописати коментар