Двері зачиняються

Ще п'ять хвилин, ти почекай, ще зовсім трохи.
Хіба спізнитися й уже не можна?
Нехай завмруть усі віки і всі епохи,
допоки попрощаємось тривожно:

— Ти знаєш, скільки слів я не сказала?
— Ти знаєш, скільки слів я не сказав.
— Чекатиму так само, як чекала,
бо не розв'яжеш те, що зав'язав.

Ще мить стою, дивлюся в її очі,
в яких дощі вже, може, починаються.
Досі не знаю: хочу чи не хочу.

Обережно.
Двері зачиняються.