ЛітШкола в Карпатах: мікс навчання, відпочинку і найкращих емоцій

Так склалося, що в цьому році, обравши чудовий відпочинок та пройшовши відбір, я поїхала на IV Літню Літературну Школу у Карпатах, яку було організовано Центром Літературної Освіти. Думаю, що варто помістити фотозвіт з цієї події. Нашим стартом було заочне інтернет-знайомство і перша зустріч на вокзалі. Отже, рушаймо!

Все почалося з Центрального залізничного вокзалу у місті Київ. Я шукала очима знайомі обличчя, а тут ось ця мила компанія мене закликала по імені:

Їхали всі з чудовим настроєм, очікуючи найкращі враження.

А ось уже ми, пройшовши "курортні черги" до вагонів сидимо і чекаємо на відправку, а я — фіксую час:

Їхалося якнайкраще, довгий час сиділа у вагоні майбутніх "одногрупників" з ЛітШколи, оскільки я була в сусідньому. Поїздка пролетіла дуже швидко і (після сну під атмосферні розмови у моєму купе над моєю головою) ми опинилися в Івано-Франківську.

Прибули ми о 5:45, а нас мали забрати на місце нашого навчання-відпочинку о 10, тому вирішили прогулятися разом і познайомитися краще. Дорогою ми розмовляли, цікаво проводили свій час і, звісно ж, дізналися чим характерне це місто. Чим?

Однаковою рекламою: в один бік
вулиці одна, в протилежний - інша.
Ніякої тобі різноманітності,
ZARINA платить за банкет

Вічно жовтим кольором на
світлофорах. Одразу пригадалася
цитата Марка Лівіна з твору
"Життя та інша хімія"

Здалося би дивним, якби тут не було
великої кількості пам'ятників і згадок
Івану Яковичу

А ось і наша літературна компанія екскурсоводів-початківців на фоні пам'ятника митця-символа:

Далі ми просто милувалися спокійним містом, доки воно, сонне, прокидалося.

Місто у цю пору прекрасне.
У сонній тиші можна почути
кожний крок, шурхіт

Приходиш такий запалити і дізнаєшся,
що це шкідливо. Отакі-то справи

Кав'ярні виглядають досить мило і
затишно, чекали того моменту, поки
і вони "прокинуться"

Ми гуляємо собі поволі, а я вже фіксую час на ратуші Франківська:

Також у місті є кілька допоміжних карт для туристів, але не для всіх вони такі вже й важливі. По-перше, місто маленьке і заблукати важко, по-друге, наприклад, я страждаю картографічним кретинизмом і без своїх провідників заблукала би навіть у трьох соснах.

Трохи згодом ми дішли до ранкової кав'ярні:

У ній вже вирувало своє життя звичайного початку дня.

Франківчани зустрічають новий
день за кавою та розмовами

Обожнюю цікаві меню,
обожнюю смачну каву

А тим часом, сонце перетворює
прохолодний тихий ранок на яскравий
і теплий день.

Після довгих посиденьок у кав'ярні вирішуємо повертатися назад на вокзал, де нас має чекати після 9 години Ольга Гончар.

Натрапили на таку оригінальну вулицю

Великим здивуванням для нас стали старі працюючі таксофони, яких у моєму місті немає уже років 5 точно. Дуже цікаво, хто ними користується і чи ще продаються картки до них?

Сонце вже посміхається нахабно просто в очі.
Шум на вулицях дозволяє зрозуміти, що місто ожило

Фіксую час.
До речі, у Франківську дуже мало годинників.
За весь час помітила лише цей і на ратуші.

Ми дійшли на залізничний вокзал, а далі все відбувалося як у тумані: зустріли Олю, познайомилися з іншими, сіли в автобус і, вирушивши, милувалися краєвидами з вікна.

У автобусі, ще не знаючи один одного, всі дружно співали пісні під музичний супровід Томаша Деяка

Все пройшло якось так швидко, що думки і враження плуталися, але нарешті ми доїхали і почався наш перший день у Літній Літературній Школі.

Приїхавши у Поляницю, можна було побачити найкращі пейзажі: велетенська стіна сосен та яскравий шматок неба.

Гостинний двір «ЛЕГЕНДА КАРПАТ», у якому
ми провели 6 чудових днів

Вигляд з двору нашого будинку.

Нас, звичайно, нагодували, а потім провели знайомство. Всі учасники були неповторно цікаві. Серед них були вже досвідчені і також ще "зелені" творці сучасної української літератури.

Щоб краще познайомитися, кожний мав план розповіді про себе, вставав і розповідав, а потім передавав цю роль іншому.
Photo: Галина Рис

Сказати, що я фотографувала — це ще нічого не сказати
Photo: Галина Рис

Після знайомства почалися довгоочікувані лекції. Першою виступала перед молодими літераторами Богдана Матіяш з темою "Досвід літератури: радість, вдячність, біль, довіра, страх". Письменниця зачепила багато важливих питань для кожного з нас.

Після заняття була перша спільна інтеграційна вечірка. Організатор Дмитро Стретович побажав, щоб у кожного з нас збулися всі очікування від ЛітШколи.

Photo: Літературний клуб "Маруся"

Photo: Літературний клуб "Маруся"

День другий. Насичений

Наступного ранку за сніданком можна було зустріти втомленні після першої вечірки, але усміхнені в очікувані гарного дня обличчя. Цей день відкривав Юрій Макаров із лекцією про рецепцію Тараса Григоровича Шевченка. Наш викладач зобразив цю загальновідому людину з іншого цікавого боку.

Матеріали були влучними і дуже цікавими, інколи
навіть і жартівливими, а манера розповіді
Юрія Володимировича захопила всіх

Така цікава доповідь не дозволила швидко відпустити лектора. Навіть, коли він захотів порелаксувати з кавою та сигаретою, біля нього стояло багато охочих задати питання чи вислухати якусь думку.

Ірина Вікирчак та Юрій Макаров

Далі цей день продовжили Завен Баблоян, розповідаючи "Як влаштований і працює книжковий ринок", та Ірина Вікирчак з темою лекції: "Bridging cultures: міжнародна співпраця у сфері літератури".

   

Наступним виступав перед публікою Тарас Прохасько, котрий одразу ж поділився з усіма враженнями щойно підкореної гори. Митець дав купу порад для учасників, зокрема про те, що завжди треба все записувати, нотувати, а потім перечитувати і думати над цим; що коли пишеш, то не всі сприймуть це однаково: когось твоє слово може розсмішити, а когось - убити.

   

Всі ці рейтинги письменників – це фальшивий підхід для оцінювання літератури. Жоден із авторів не є кращим і не є гіршим. У світі немає книжок, які є непотрібними. Не можна говорити, що цей автор ліпший, бо він продав на базарі у Яблуниці 150 книжок, а цей три, і то купили, щоб загортати насіння. Обставини можуть скластись так, що той хто купив насіння та не мав що робити, розмотав загорнуту сторінку, прочитав і думає: "Йой!".

Разом з Тарасом Прохаськом у дворі "Легенда Карпат"

Отримую автограф та побажання від письменника

Після настільки яскравих лекцій відбувалися перші літературні читання, які ми вирішили провести на свіжому повітрі. В число слухачів приєдналися також лектори, організатори, працівники "Легенди Карпат" та... собака.

Photo: Літературний клуб "Маруся"

Photo: Літературний клуб "Маруся"

   

День третій. Творчий

Перша лекція була від польської поетки Анети Камінської. Вона ознайомлювала нас з цікавою зарубіжними віршами та з незвичною поезією: фонетичною, лексичною. Учасники ЛітШколи дізналися про такі цікаві речі як гіпертекст та лібература.

Наступним розповідав Завен Баблоян, продовжуючи свою тему про те, як влаштовано і працює видавництво. Активні слухачі як завжди не хотіли відпускати лектора навіть у вільний час.

Photo: Літературний клуб "Маруся"

Photo: Літературний клуб "Маруся"

Далі виступав із своєю доповіддю Любко Дереш, письменник, з творами якого я зростала, отже, найбільш хвилюючим чекала його. І, чесно кажучи, внутрішні сподівання не підвели мене, хоча багато хто висловлювався, що було важко зрозуміти лектора. Заняття з Любомиром одразу налаштували мене на якусь творчість, в голові почали літати рядки.

А вже згодом і почався головний творчий штурм мізків, до якої нас готували Анета і Любко, але головним чином дав підґрунтя для цього проекту Завен Баблоян.

Організатор Марія Придьма пояснює пункти плану, якими можна скористатися, презентуючи наступний проект

Ми мали придумати свою книгу, яку ми би хотіли видати, і представити її. З першого погляду — це дуже легко, але, розібравшись у кожному моменті, виникає купу питань:

• Яка книжка буде цікава людям?
• Яку книжку захоче друкувати видавництво?
• Яку промоцію робити, щоб все пройшло успішно?
• Де взяти фінансування для реалізації проекту?

Нас поділили на групки по 5-6 осіб і ми одразу ж сіли до роботи. Власне я мала працювати разом з Катериною Приймак, Валерією Косяк, Романом Штігером, Зазою Пауалішвілі та Христиною Халімоновою. Може, у когось це були довгі дискусії щодо вибору тематики, але наша група, жартуючи, одразу прийшла до висновку, що ми хотіли би видати. Як там не складалося би, важко було обійтися без консультацій Завена Баблояна.

Узагалі, у нашому дворі панувала весь час чудова атмосфера: зручна качеля, столик для настольного тенісу, декоративне озерце, маленька альтанка, де ми пили каву та чай у перервах.

Природа Карпат... тут коментувати навіть не варто. Було дуже приємно прогулюватися щовечора і милуватися красою.

І, звісно ж, черговий літературний вечір. Але цього разу він був не просто літературним, а ще й навіть трошки футбольним, оскільки деякі вболівальники не могли йти дивитися важливу гру і покинути літчитання — то спробували поєднати все це.

Після вечері та спілкування після такого насиченого дня хтось пішов спати, хтось інтегрувався, а деякі — грали в захоплюючу гру "Мафія".

Photo: Літературний клуб "Маруся"

 

День четвертий. Практичний 

Цей день проходив майже як інші: лекції Богдани Матіяш та Любка Дереша налаштували на творчий настрій. З Богданою - дізнаємося про мову критики і літератури, пишучи 3 листа, котрі різняться адресатами та нашим ставленням до них, а Любомир продовжує філософські роздуми для тих, хто справді хоче стати письменником.

"Рішуче налаштованих чоловіків можуть зупинити хто?

Рішуче роздягнуті жінки"

Любко Дереш

Юля задумливо вслухається в матеріал лекції

А викладачі у нас насправді уміють посміхнути

Це вже увійшло в звичку — робити чергу обговорювань біля лекторів
Photo: Літературний клуб "Маруся"

Фото на пам'ять з улюбленим з дитинства письменником

А далі було найцікавіше: кожний з нас згадав, що сьогодні захищаємо вищезгаданий проект, а в нас лише прекрасна ідея, немає ні плакату, ні чітко сформованого виступу. Ось тут і почався справжній творчий штурм мізків.

Ми довго думали над тим, що ми хотіли би видати і прийшли до такої думки, щоб укласти свій своєрідний путівник. Назвали ми його "Закапелками". Чим своєрідний? Цей путівник не звичайними історичними пам'ятками — він дозволяє "подорожувати" місцями, котрі надихають, де у свій час відпочивали культурні митці, відомі особистості тощо. Для цього проекту характерна карта з позначками зупинок такого відпочинку, таблички, котрі промували би книгу, власне на таких місцях, а ще для "Закапелками" характерні цікаві розділи: Пивна, Винна, Горілчана карти.

Презентація путівника "Закапелками"
Photo: Літературний клуб "Маруся"

Публіка по-різному сприймала наш проект. Деякі спочатку були шоковані, потім сміялися, але взагалі всі в кінці аплодували, що було вкрай приємно.

День п'ятий. Туристичний

День почався з практичного заняття з Любком Дерешом, де учасники ЛітШколи створювали свою цивілізацію, пропрацьовуючи групами усі елементи: духовні, культурні. Ми створювали кодекс письменника, норми, до яких мав би прагнути кожний творець. Також було безліч чудових ідей інопланетних митців та таких, які би жили у воді.

 

Наступною була лекція Ростислава Семків під назвою "Є процес...чи є література? Погляд викладача, видавця, читача". Багато хто з учасників признав цей виступ одним із найкорисніших з практичної точки зору. Директор видавництва "Смолоскип" відкрив багато таємниць внутрішнього і зовнішнього літературного процесу.

І на цьому усі лекції закінчилися, а на нас чекав туристичний гірський похід на гору Хом'як, усі негайно підготувалися і вирушили.

Організатор Дмитро дає вказівки, оскільки шлях не є таким простим

 

Гірські річки переходимо камінням, яке грає роль містків, допомагаємо один одному

Підійматися на гору трошки важко, слизько. Спускатися ще гірше

Не можна передати скільки емоцій відчуваєш, коли
з останніх сил бредеш по крутому підйомі на
гору і ось, в одну хвилинку починаєш вже бачити
світло неба, котре пробивається крізь дерева.

Шли разом з Галею, з останніх сил, не знаючи, що краще: сісти відпочити чи вже дійти скоріше

    

Вийшли на гору і побачили там ось таку картину. Тваринки пасуться і їм без різниці, хто тут до них прийшов

Photo: Валерій Пузік

Наша команда відпочиває, відновлює сили перед спуском

 

 

Спускалися з гори мовчки і втомлено, але з щастям у очах. Похід сподобався кожному, всі ще довго були під враженнями. Багато хто навіть, через втому пішов спати раніше, ніж завжди. Та, мабуть, більшість дочекалася останнього спільного "Гехнемо!" і чудових пісень Христини Халімонової.

Колись на стільчику першокласники читали вірші на святах, а нам сьогодні промовляють тост

День шостий. Останній

Випало так, що останній день на ЛітШколі — день народження Любка Дереша та Завена Баблояна. На сніданок Любомир зробив усім чудовий смачний подарунок:

Кавун та домашній йогурт з чорницею, ожиною та бананом — що може бути краще зранку?

Після сніданку настав час для найсумнішого — підведення підсумків та прощання. Нам роздали сертифікати, а далі, як це робиться зазвичай, ми разом сфотографувалися.

Photo: Літературний клуб "Маруся"

І вже все, збори речей, не вірилося, що через якісь там пару годин ми роз'їдемося туди, де були раніше. Не вірилося, що було ДО і буде після ПІСЛЯ IV Літньої Літературної Школи.

Якось далі все видавалося зворушеним: останні слова організаторів у автобусі, Діма, плескаючий долонями кожного в знак прощання.

А наша історія закінчується там, де і починалася — у Франківську. Там, де...

...де ми гуляли і знайомилися

 ...де можна побачити на велосипеді Тараса Прохаська,

більше того, навіть стіл нагадує про нього

 ...де ранок пахне кавою та квітами

 ...де стільки невимушеної розкішної краси

 ...де в нашій пам'яті залишилося щось

більше, ніж просто фото

Не хочу прощатися з вами, усім до зустрічі — скорої чи не дуже,

але, думаю, доля нас усіх ще може звести неодноразово, 

а, може, навіть і під одним дахом ЛітШколи

All rights reserved ©                   Все права защищены ©                   Всі права захищені ©