У минулому році, коли я вступала в Університет інформаційних технологій та мененджменту в Жешові (далі ВСІЗ), вирішила вести хоча б протягом цього часу щоденник, аби запам'ятати усе те, що відбувалося. Моя лінь до записування усіляких дрібничок щоденно все-таки вбила мене, але я встигла зафіксувати декілька милих моментів.
8 серпня 2012
На сайті з'явився список зарахованих. Майбутніх студентів з України ДУЖЕ багато. Мене зарахували (ну звичайно, не вистачало ще б інше щось побачити) і тепер я маю пройти тест на стипендію.
Далі я писала собі нотатку про майбутню подію, бо брала записник із собою:
13-16 серпня запрошуються усі прийняті кандидати до Львова за адресою: вул. Пекарська, 50, 1 корпус, 3 поверх, актовий зал (Університет зооветеринарної медицини та мікробіології).
Там має відбутися роздача офіційних рішень приймальної комісії, підписання умов з університетом та складання іспиту з польскої мови і тесту СБМ (система безплатних місць): "13 серпня об 11 годині запрошуються кандидати з факультетів Англійська філологія, Внутрішня безпека й Економіка".
Знизу чомусь (а я знаю чому) занотована адреса Львівської Майстерні Шоколаду ;)
13 серпня 2012
У цей день на заході України переважно було дуже холодно. Поки я їхала в автобусі, трохи замерзла і встигла добряче переживати. У Львові нас зустрів дощ та відсутність регулярних міських автобусів. Мозок бажав теплого светру, серце - гарячої кави, а ноги... а ноги кудись собі йшли. Кудись - це я кажу не перебільшено, бо заблукати у тих провулках простіше простого. Добре, що хоч я здогадалася придбати нові сухенькі шкарпетки.
Все відбувалося досить повільно, ми підписували купу нудних умов зі ВСІЗом, стояли у чергах, аби здати документи на візу. А що саме дивне, що більшість майбутніх студентів були якісь трошки "...", виникало бажання запитати: "А що ви, в біса, будете робити самі в Польщі?! Спалите гуртожиток чи заблукаєте в туалеті?"
:D Чесно, не пам'ятаю з яких висновків писала останнє речення, крапочка в крапочку так написано. Може, то погода має на мене такий вплив.
Урешті прийшов кінець моєму нервовому чеканню й майбутніх студентів запросили в актову залу для написання екзамену з польської мови. Його ми писали, для того, щоб нас поділили на групи по рівнях для подальшого вивчення мови на двотижневих курсах.
Наївна людина ще тоді не знала, що на ВСІЗі польську вчать протягом усього року.
Із завданнями я справилася пречудово, впевнена у собі на 100%. Дуже зраділа, коли почула, що найкращим та найактивнішим (90 осіб) влаштують безкоштовні екскурсії по трьом визначним містам Польщі.
Тут казали правду, наприклад, я з подругою та іншими хорошими друзями була на одній такій. Ми відвідали Варшаву:
 |
Wycieczka do Warszawy
|
Далі нас поділили на групки (30 осіб в кожній) задля проходження тесту СБМ, що вже було першим кроком до стипендії. Та, побачивши завдання, всі прийшли у цілковитий жах! Такий тест не спишеш, до нього не підготуєшся і взагалі - я тепер сумніваюся, що у мене є можливості щодо отримання знижки.
Я була просто в шоці, але єдине, що врятувало тоді мій настрій - Львівська Шоколадниця. Гаряча кава по-віденьськи розтопила моє горе і, після роздумів у чудовій атмосфері, вселилася маленька надійка.
13-16 серпня 2012
Після таких пригод майбутньої студентки я поїхала гостювати до бабусі в Тернопільську область, так сказати, відновити або, щоб точніше, відгодувати витріпані нерви.
АХАХА, без зайвих коментарів
Крім питань та вітань від рідних я отримала, звичайно ж, купу цікавих, а головне - "корисних" припущень та порад:
- Не переймайся нічим, у Польщі ковбаса із справжнього м'яса. (Дядько)
- Гроші будеш ховати у пачці серветок, будеш носити їх у сумці у потайній кишені. (Бабця)
- Цю сумку я купив для тебе, як тільки дізнався, що ти вступила в польський університет, а сказав, що моя, щоб побачити, чи сподобається тобі справді. (Дідусь)
21 серпня 2012
Весь цей час я чекала хоч якісь результати тесту СБМ. Обіцяли саме 21ого, але зрозуміло, що так швидко 500 робіт не перевіриться, тим більше крім цього тесту в них ще є купа роботи з іншими нашими документними справами.
За дні від мого приїзду я вже встигла змиритися з тим, що нічого не отримаю, але не змогла знайти ще спосіб сказати про це батькам та людям, які в мене вірили. Сьогодні ж похапцем перевіряла сторінку ВСІЗу, але, слава Богу чи на щастя, результатів не було. Дуже важко було наодинці з думками, які поїдали мою самооцінку. І тут я ще раз за старою звичкою натиснула на поноввлення сайту, а далі...шок... Ctrl+F ввела прізвище і... О ДИВО! Мені прийшлося ще 8 разів повторити ту дію, щоб повірити у те, що
Я ОТРИМАЛА СТИПЕНДІЮ!
1 вересня 2012
В українських студентів вже сьогодні перший день навчання, а я гуляю ;) Я дуже переживаю щодо візи, хочу, щоб її зробили вчасно, щоб можна було брати квитки на автобус чи поїзд, але час біжить так довго, точніше, не біжить - повзе.
Дурна ворона, взяла й сама собі накаркала.
4 вересня 2012
Треба вже писати список, хоч якийсь, як каже мама, щоб нічого не забути. Цікаво вже почати навчатися і зрозуміти, що для мене важко, а що - навпаки... ЧОГО ВСІ ЧОРТОВІ РУЧКИ У ЦІЙ КВАРТИРІ ТАК ФІГОВО ПИШУТЬ, КОЛИ ТАК ТРЕБА?
11 вересня 2012
Їздила і кинула собі на карточку гроші на перші три місяці.
З кожним разом пишу все менше і менше, важко було чекати.
17 вересня 2012
Сьогодні в Жешуві розпочалися курси з польської мови, а я? А нам з Ольою ще і віз не видали! Жах... Проходжу книжки, які мають бути на курсах, вдома. Ні, це не через те, що я геть не маю, що робити, окрім того, як вчитися собі сама, а просто сумно так.
Хочу поскоріше приїхати в Польщу. Оліна віза буде готова десь у п'ятницю, а моя 26-27. А одним словом: ПЕЧАЛЬ.
18 вересня 2012
Мій друг їде в Польщу 28 і вже давно має готову візу, а я... як завжди все не так як треба. Згадую, як він канючив мені: "Ти поїдеш, всі поїдуть, а я сам буду сидіти". Радій, хлопче, я тут, певно, застрягну довше, ніж ти.
Не маю про що писати щодня. Як тільки впаде якись метеорит і нам дадуть візи раніше - занотую. До 26 залишилось ВІСІМ ДОВГИХ ДНІВ
На цій печальній ноті хочеться закінчити цей шматок з мого життя і запевняю вас, що далі все було якнайкраще. Але завершується, не тому що я такий крутий письменник і замислила це ще з самого початку, просто лише ці вирвані сторінки збереглися. Сподіваюся, моя дивна писанина когось розмішила і посміхнула, а майбутнім першокурсникам, може, навіть і допомогла. В останньому не впевнена
Немає коментарів:
Дописати коментар